Європейський континент знову опинився перед фундаментальною дилемою: як забезпечити зростаючі оборонні витрати, не зруйнувавши соціальну модель, яка формувала його політичну та економічну стабільність протягом десятиліть.
В умовах війни Росії проти України, посилення геополітичної напруги з Китаєм і невизначеності у політиці США, уряди ЄС дедалі частіше змушені вирішувати: фінансувати оборону чи зберігати систему соціальної підтримки.
На саміті НАТО у червні 2025 року європейські держави погодилися на історичне підвищення оборонних витрат — до 3,5% ВВП, а з урахуванням внутрішньої безпеки навіть до 5%. Це суттєвий стрибок порівняно з нинішніми 2%. Проте паралельно зростають бюджетні дефіцити, а демографічне старіння і кліматичний перехід вимагають ще більших витрат.
Найяскравіший приклад — Німеччина. Канцлер Християнсько-демократичного союзу Фрідріх Мерц оголосив план інвестицій, який передбачає вивільнення майже трильйона євро протягом наступного десятиліття. Половина цієї суми піде на оборону, половина — на інфраструктуру. Але вже зараз він натякає на перегляд соціальних витрат, зокрема Bürgergeld — мінімального доходу для безробітних.
Економічне бачення
Європейські економіки перебувають у фазі багаторівневої кризи. За даними Єврокомісії, середній дефіцит бюджету країн єврозони у 2025 році досяг 4,2% ВВП, а державний борг перевищив 92% ВВП. Якщо витрати на оборону зростуть до 3,5%, сукупні додаткові видатки становитимуть понад 350 мільярдів євро щороку.
Для Німеччини це означатиме близько 140 мільярдів євро щорічно, для Франції — понад 120 мільярдів, для Італії — майже 100 мільярдів. Ці суми можна порівняти з бюджетами охорони здоров’я або пенсійних систем.
Історичні паралелі тут очевидні. У 1980-х роках США під керівництвом Рональда Рейгана також різко збільшили оборонні витрати, що спричинило вибух боргу та скорочення соціальних програм. Тепер Європа стоїть перед схожим викликом.
Політика та суспільство
Суспільна напруга зростає. У Франції уряд Еммануеля Макрона вже стикається з протестами проти пенсійної реформи, яка підняла пенсійний вік до 64 років. В Італії уряд Джорджі Мелоні вагається між обіцянками соціальної підтримки та зобов’язаннями перед НАТО. У Польщі, де військові витрати вже сягають 4% ВВП, постає питання — як утримати баланс між армією та системою охорони здоров’я.
Опитування Євробарометра показують: 62% громадян ЄС підтримують посилення оборони, але лише 37% готові пожертвувати соціальними виплатами заради цього.
Геополітика та безпека
Європа дедалі менше покладається на США. Дональд Трамп, який повернувся в Білий дім у січні 2025 року, неодноразово заявляв, що союзники повинні самі оплачувати власну безпеку. Це стимулює НАТОвські країни Європи до збільшення витрат. Польща, країни Балтії та Фінляндія вже заклали рекордні оборонні бюджети.
У довгостроковій перспективі формування європейської «стратегічної автономії» може стати реальністю. Проте її ціна — відмова від частини соціальних благ.
Соціальні наслідки
Скорочення витрат на медицину, освіту та пенсії неминуче призведе до соціальної поляризації. За оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), підняття оборонних витрат на 1% ВВП зменшує обсяг соціальних програм у середньому на 0,7%. Це означає, що протягом наступних п’яти років близько 20–25 мільйонів європейців можуть опинитися під загрозою зниження рівня соціального захисту.
Технологічна перспектива
Частина нових витрат може бути інвестована в технології подвійного призначення — кіберзахист, штучний інтелект, дрони та космічні програми. Вони мають потенціал створювати робочі місця та підтримувати економічне зростання. Проте баланс між військовим і цивільним застосуванням залишатиметься суперечливим.
Позиції світових медіа
- BBC наголошує, що Європа переживає найбільший бюджетний розрив із часів Другої світової війни.
- Financial Times пише про неминучість скорочення соціальних програм, якщо витрати на оборону зростатимуть у нинішньому темпі.
- The Guardian попереджає про ризик появи «втраченого покоління», яке не отримає належної освіти та підтримки.
- CNN аналізує роль США як «небезпечного союзника», який підштовхує Європу до фінансового перевантаження.
- Wall Street Journal робить акцент на тому, що військові інвестиції можуть створити нові індустрії, але лише у випадку чіткої координації між країнами ЄС.
Сценарні варіанти розвитку подій
| Сценарій | Політичні наслідки | Економічні наслідки | Соціальні ризики |
|---|---|---|---|
| Агресивна мілітаризація | ЄС швидко наближається до 5% ВВП на оборону | Бюджетні дефіцити перевищують 6% ВВП | Скорочення соціальних виплат, зростання протестів |
| Збалансований підхід | ЄС досягає 3,5% ВВП на оборону поступово | Помірне зростання боргу, інвестиції в інновації | Скорочення соціальних програм мінімальне |
| Пріоритет соціального добробуту | Витрати на оборону ростуть повільніше | Збереження соціальної стабільності, але вразливість до загроз | Політичний тиск союзників, ризик безпекових прогалин |
Числові прогнози для основних економік Європи
| Країна | Оборонні витрати 2025 (% ВВП) | Цільові витрати 2030 (% ВВП) | Очікуваний дефіцит бюджету 2030 (% ВВП) |
|---|---|---|---|
| Німеччина | 2,2% | 3,5% | 5,8% |
| Франція | 2,1% | 3,4% | 5,5% |
| Італія | 1,9% | 3,2% | 6,2% |
| Польща | 4,0% | 5,0% | 4,5% |
Прогнози у трьох горизонтах
У найближчий місяць основна увага буде зосереджена на прийнятті бюджетів у Німеччині, Франції та Італії. Вже зараз видно перші сигнали скорочення соціальних витрат, що викличе протести профспілок та опозиційних партій.
Протягом наступних шести місяців очікується формування нового пакету спільних програм ЄС із військово-промислового співробітництва. Це може стати компромісом: підвищення оборонних витрат частково компенсується розвитком європейських технологічних компаній.
У горизонті трьох-п’яти років Європа може сформувати власну систему стратегічної автономії у сфері безпеки, зменшивши залежність від США. Проте за цей час рівень соціальної нерівності зросте, а довіра до традиційних партій може знизитися. Це відкриває шлях до популістських сил, які обіцяють повернути «держава загального добробуту» в обмін на скорочення військових програм.
Аналітичний висновок
Європа стоїть перед історичним вибором, який можна порівняти з трансформаціями після Другої світової війни та під час Холодної війни. Тоді ставка на соціальний розвиток і інтеграцію допомогла сформувати стабільний континент. Тепер — у світі глобальних викликів — доведеться пожертвувати частиною соціальних гарантій заради безпеки.
Головна загроза полягає у втраті балансу. Якщо витрати на оборону перевищать критичний поріг без компенсаторних реформ, Європа ризикує втратити власну модель добробуту. Це може підірвати внутрішню стабільність, яку намагалися зміцнити десятиліттями.
Натомість, якщо вдасться інтегрувати оборонні витрати з інноваційними технологіями — від кіберзахисту до «зелених» військових технологій — ЄС отримає шанс не лише забезпечити власну безпеку, а й зберегти конкурентоспроможність у світовій економіці.
Україна у цій дискусії відіграє ключову роль. Війна на її території стала каталізатором нового мислення про безпеку. Допомога Україні — це не лише стратегічна інвестиція в стримування Росії, а й фактор, що формує новий європейський порядок.
У підсумку Європа не може дозволити собі ні повної мілітаризації, ні повернення до наївного пацифізму. Єдиний реалістичний шлях — баланс між обороною та соціальним добробутом, із жорстким контролем витрат, прозорістю та інноваційним підходом. Цей баланс визначить, якою буде Європа у 2030-х роках: чи збережеться як союз стабільності, чи перетвориться на поле боротьби за ресурси між армією та суспільством.
