Голова Офісу президента України Андрій Єрмак пішов у відставку 28 листопада 2025 року. Це сталося після обшуків НАБУ в розпал корупційного скандалу навколо «Енергоатому». Європейський Союз втратив ключового співрозмовника в Києві саме посеред критичних переговорів щодо мирного врегулювання. Адміністрація Трампа, натомість, отримала нагоду посилити тиск на Україну.
П’ятниця стала чорним днем для української дипломатії. Андрій Єрмак, найвпливовіша людина в оточенні Володимира Зеленського, залишив посаду за драматичних обставин. Того ранку детективи Національного антикорупційного бюро провели обшуки в його помешканні. Увечері президент оголосив про «перезавантаження» свого Офісу.
Ця відставка — найбільший політичний землетрус в Україні від початку повномасштабного вторгнення росії. За оцінками The Economist, Єрмак «накопичив величезну владу і безліч ворогів». Джерела видання стверджують: колишній керівник ОП був «не при собі», коли усвідомив остаточність рішення про звільнення.
Операція «Мідас»: сто мільйонів доларів та чотири міністри
Корупційний скандал, що призвів до падіння Єрмака, розгортався понад рік. НАБУ розпочало розслідування влітку 2024-го під кодовою назвою «Мідас». Алюзія на давньогрецький міф про царя, який перетворював усе на золото, виявилася влучною. Слідчі встановили: через «пральню» у центрі Києва пройшло близько 100 мільйонів доларів.
Схема працювала просто й цинічно. Учасники злочинної організації вимагали від контрагентів державної компанії «Енергоатом» так звані «відкати» — від 10% до 15% вартості контрактів. Хто відмовлявся платити, тому погрожували блокуванням бюджетних виплат або розірванням угод. Підрядники опинилися перед вибором: або втратити бізнес, або годувати корупціонерів.
10 листопада НАБУ провело фінальну фазу операції — понад 70 обшуків одночасно. Серед фігурантів справи виявились високопоставлені чиновники та колишні бізнес-партнери президента. Зокрема, обшуки пройшли у Тимура Міндіча — співвласника студії «Квартал 95». За іронією долі, він встиг виїхати з України за кілька годин до приходу детективів. Прикордонники пізніше пояснювали, що юридичних підстав для затримання на той момент не було.
Особливо гучним став арешт колишнього міністра розвитку громад Олексія Чернишова. Прокурори стверджують: за три місяці він отримав 55 мільйонів гривень неправомірної вигоди. Допомагала йому власна дружина. Загалом у справі фігурують чотири міністри з різних складів уряду — безпрецедентний масштаб для України.
Європа втратила «прямий канал» до Зеленського
Для Брюсселя відставка Єрмака стала неприємним сюрпризом. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск відреагував одним із перших, назвавши ситуацію «фатальною комбінацією»: візит Орбана до путіна, хаос у переговорах щодо плану Віткоффа та політична криза в Києві збіглися в одну точку.
Іноземні дипломати цінували знання: до керівника ОП можна звернутися як до прямого каналу зв’язку з українським президентом. Єрмак монополізував зовнішньополітичний напрямок, особливо американський трек. Він особисто вів переговори з адміністрацією Трампа, зустрічався з європейськими лідерами, координував позицію України на міжнародних майданчиках.
Єврокомісія відреагувала стримано: продовжать уважно стежити за ситуацією. Але за лаштунками панує тривога. ЄС-27 опинився без перевіреного співрозмовника саме тоді, коли вирішується майбутнє континенту. Переговори щодо мирного плану увійшли в критичну фазу. А Київ раптово змінив головного перемовника.
Колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко намагається заспокоїти: «Ніякої катастрофи не станеться». У кожній державі є керівник канцелярії, про якого мало хто знає. Можливо. Але Єрмак був винятком із цього правила — його знали всі ключові гравці світової політики.
Чому Вашингтон задоволений
Реакція американської сторони виявилася разюче іншою. За даними The Telegraph, представники адміністрації Трампа ще раніше радили Зеленському звільнити Єрмака. Причина? Його жорсткий стиль ведення переговорів та «наставницька» манера спілкування дратували як республіканців, так і демократів.
У Вашингтоні Єрмака називали «двопартійним подразником». Він потребував перекладача з англійської, що ускладнювало комунікацію. Але головне — американці вважали його надто незалежним і надто впливовим. Білий дім віддавав перевагу спілкуванню з секретарем РНБО Рустемом Умєровим, який тепер, імовірно, очолить переговорну делегацію.
Особливо показовим став епізод під час зустрічі в Овальному кабінеті. Саме Єрмак, за даними ЗМІ, запропонував показати Трампу фотографії виснажених українських полонених. Зустріч закінчилася скандалом і взаємними звинуваченнями. Після того тиск на звільнення керівника ОП лише посилився.
Цікава деталь: відставка сталася буквально напередодні запланованої поїздки Єрмака до Маямі. Там він мав зустрітися зі Стівом Віткоффом — спеціальним представником Трампа — та Джаредом Кушнером, зятем американського президента. Тепер замість нього, за інформацією Financial Times, полетить Умєров.
Мирний план: від 28 пунктів до 19
Лише за п’ять днів до відставки Єрмак головував на переговорах у Женеві. 23 листопада українська делегація зустрілася з держсекретарем США Марко Рубіо. Обговорювали «мирний план» із 28 пунктів — документ, який, за оцінками експертів, багато в чому відповідав кремлівським побажанням.
Переговори ледь не зірвалися. Американці прибули роздратованими через витоки інформації в ЗМІ. Перший заступник глави МЗС Сергій Кислиця згадував: «Перші години висіли на волосині». Знадобилося майже дві години, щоб Єрмак і Рубіо «знизили температуру» й повернулися до конструктивного діалогу.
За підсумками план скоротили з 28 до 19 пунктів. Частину положень вилучили повністю, частину — переписали. Найболючіші питання залишили для зустрічі президентів. Серед них — обмеження чисельності ЗСУ до 600 тисяч (Київ категорично проти), вимога відмовитися від вступу до НАТО (неприйнятно для України) та питання територій.
Рубіо назвав женевські переговори «найпродуктивнішими» за час нової адміністрації. Радник Єрмака Олександр Бевз підтвердив: попередній план із 28 пунктів більше не існує. Але питання залишається: хто тепер відстоюватиме українську позицію з такою ж наполегливістю?
Хто замінить «сірого кардинала»?
The Economist називає двох потенційних наступників. Фаворитом вважається віцепрем’єр Михайло Федоров — молодий технократ, відомий цифровізацією державних послуг. Також згадують колишню посолку в США Оксану Маркарову, яка добре знає американську політичну кухню.
Проте журнал прогнозує: жоден наступник не матиме такої влади, як Єрмак. Це стане ударом по «політичній машині» президента. Роками керівник ОП вибудовував систему, де всі ключові рішення проходили через нього. Тепер цю систему доведеться перебудовувати — в умовах війни та безпрецедентного зовнішнього тиску.
Зеленський оголосив, що проведе консультації з можливими кандидатами. На переговорах із США тепер представлятимуть Україну начальник Генштабу, представники МЗС, секретар РНБО та розвідка. Єдиного центру прийняття рішень більше немає — влада розподілиться між кількома центрами впливу.
Що далі?
путін уже скористався ситуацією. Речник кремля Пєсков спрогнозував «украй негативні» наслідки для України. Сам диктатор заявляє: підписувати мирну угоду з Києвом «практично неможливо», бо Зеленський нібито «втратив легітимність». Класична кремлівська тактика — бити в найболючіші місця.
Редакція Financial Times переконана: щоб стримати найбільшу політичну кризу за час президентства, Зеленському недостатньо просто дати правоохоронцям довести розслідування до кінця. Необхідно змінити стиль управління загалом. «Зараз невідповідний час для перебудови президентської влади, але допустити подальше руйнування суспільної довіри було б ще гірше», — резюмує видання.
Корупційний скандал може мати й інші наслідки. Джерела The Economist, близькі до антикорупційних органів, кажуть: під питанням перебуває оборонний сектор України. Дехто хоче повного перезавантаження уряду. Наступний етап розслідування може тривати до року. А тим часом прокремлівські політики на Заході вже використовують скандал як аргумент для скорочення допомоги Україні.
Сам Єрмак заявив New York Post, що вирушає на фронт. «Мене зганьбили», — сказав він. Готовий до будь-яких репресій. Чи це щире бажання спокутувати, чи PR-хід — покаже час. Але одне безсумнівно: ера всесильного керівника Офісу президента закінчилася. Що прийде їй на зміну — залежить від того, які уроки винесе Україна з цієї кризи.
За матеріалами:
