Дональд Трамп оголосив про безпрецедентні гарантії безпеки для Катару, фактично прирівнявши їх до формули колективної оборони НАТО. Указ від 29 вересня закріпив позицію, згідно з якою будь-який напад на емірат розцінюватиметься як пряма загроза інтересам і безпеці США.
Така декларація не має юридично обов’язкової сили, оскільки не є частиною міжнародного договору, ратифікованого Сенатом. Проте вона стала політичним сигналом солідарності, особливо після напружених подій останніх тижнів.
Вашингтон намагається відновити довіру
Гарантії Трампа з’явилися рівно через три тижні після ізраїльського удару 9 вересня по об’єкту, пов’язаному з ХАМАС у Досі. Катар, який давно позиціонує себе як посередник між палестинськими угрупованнями та Заходом, опинився в делікатній ситуації: з одного боку, емірат підтримує відносини з США, з іншого — зберігає канали комунікації з ХАМАС.
Офіційний Вашингтон наголосив, що не був попереджений про ізраїльську операцію. Проте емірат наполягав на письмових гарантіях, аби зберегти баланс у регіональній політиці. Вибачення з боку Біньяміна Нетаньягу — спершу в телефонній розмові з прем’єром Катару Мухаммедом бін Абдулрахманом Аль Тані, а потім публічно поруч із Дональдом Трампом — мали на меті нейтралізувати політичну напругу.
Формула, близька до статті 5-ї НАТО
Указ президента США прямо посилається на можливість залучити «дипломатичні, економічні та військові заходи» у випадку агресії проти Катару. Політолог з Університету Джорджтауна доктор Девід Рейнс зазначив:
«Хоча цей документ не має сили договору, він задає нову планку у відносинах США з державами Перської затоки. Вперше Америка обіцяє реагувати на атаку проти арабської країни так, ніби це удар по ній самій».
Ця формула схожа на відому п’яту статтю НАТО, яка зобов’язує союзників виступати на захист один одного. Водночас у Вашингтоні наголошують, що гарантії для Катару носять «політичний, а не юридичний характер» і можуть бути переглянуті наступною адміністрацією.
Регіональний контекст і реакція
Катар, попри свій невеликий розмір, відіграє стратегічну роль на Близькому Сході. Саме там розташована найбільша американська військова база в регіоні — «Аль-Удейд». Вона стала ключовою для операцій США проти ІДІЛ і контролю повітряного простору над Перською затокою.
Аналітик лондонського Royal United Services Institute Адам Колінз наголошує:
«Це сигнал не лише для Катару, а й для Саудівської Аравії та ОАЕ. США демонструють, що навіть у нестабільній ситуації залишаються гарантом регіональної безпеки, попри ізраїльські односторонні дії».
У самому Катарі указ сприйняли як «історичний момент». Офіційний Доха-ТВ вийшов із заголовком: «Америка стала на наш бік у вирішальну мить».
Позиції світових медіа
- BBC зазначає, що адміністрація Трампа намагається відновити довіру до США після удару Ізраїлю в Досі, підкреслюючи, що крок має «більше символічне значення, ніж реальне зобов’язання».
Financial Times пише, що гарантії для Катару стали «відчайдушною спробою США втримати свій вплив у регіоні», який дедалі більше переходить під вплив Саудівської Аравії та Туреччини.
The Guardian наголошує, що ця угода може «ускладнити відносини Вашингтона з Ізраїлем», оскільки вперше Америка поставила інтереси арабської країни в один ряд із власними.
CNN підкреслює, що будь-яка зміна президента США може зруйнувати домовленість, адже вона не має юридичної сили.
Wall Street Journal зауважує, що для Катару це «золотий шанс зміцнити статус недоторканного посередника в переговорах по ГАЗі».
Можливі сценарії розвитку
У найближчий місяць очікується низка двосторонніх зустрічей між Катаром і США щодо уточнення безпекових механізмів. У середньостроковій перспективі (6 місяців) аналітики прогнозують підвищення ролі Катару як дипломатичного «хабу» у переговорах по Палестині та Ірані. У довгостроковому горизонті (3–5 років) гарантії Вашингтона можуть закріпити за Катаром статус «малого союзника зі стратегічним імунітетом», якщо наступні президенти не скасують домовленості.
Сценарна таблиця
| Горизонт | Сценарій | Політичні наслідки | Економічні ризики |
|---|---|---|---|
| 1 місяць | Зустрічі США–Катар | Зміцнення довіри після ізраїльського удару | Мінімальні |
| 6 місяців | Катар як переговорний майданчик | Розширення дипломатичного впливу | Напруга з ОАЕ і Саудівською Аравією |
| 3–5 років | Формування статусу стратегічного партнера | Стабілізація ролі Катару в регіоні | Залежність від зміни адміністрації у США |
За матеріалами:











