- Тайвань відкинув вимогу США перемістити 40% напівпровідникової галузі на американську територію, назвавши це "неможливим для виконання". Напівпровідникова екосистема острова, яку країна вибудовувала десятиліттями, не підлягає переміщенню.
- Американсько-тайванська торговельна угода передбачає, що тайванські компанії інвестують $250 млрд у виробничі потужності в США, а Вашингтон знизить мита на більшість тайванських товарів. Однак плани США з перенесення 40% напівпровідникового виробництва наштовхуються на серйозні перешкоди, такі як дефіцит кваліфікованих кадрів та значно вищі виробничі витрати.
- Тайвань контролює 90% світового виробництва найсучасніших мікросхем, що створює "кремнієвий щит" – геополітичний стримувальний фактор проти китайської агресії. Американські плани щодо перенесення частини виробництва чипів з Тайваню потенційно можуть послабити цей щит.
- Компанія TSMC вже інвестувала $165 млрд у створення виробничого комплексу в Арізоні, але навіть із шістьома заводами там вона забезпечить лише 30% своїх потужностей для найсучасніших чипів, а решта залишиться на Тайвані.
Тайвань відкинув вимогу США перемістити 40% напівпровідникової галузі. Віцепрем’єр Чен Лі-цзюнь назвала пропозицію міністра торгівлі Говарда Латніка “неможливою для виконання”. Екосистема, яку острів будував десятиліттями, не підлягає переміщенню. Аналітики погоджуються: амбітні плани Вашингтона нездійсненні через дефіцит кадрів та високі витрати.
Зміст статті
Тайвань відкинув вимогу США перемістити 40% напівпровідникової галузі на американську територію. Віцепрем’єр острова Чен Лі-цзюнь в ефірі місцевого телеканалу заявила: пропозиція Вашингтона є неможливою для виконання. Напівпровідникова екосистема, яку країна вибудовувала десятиліттями, просто не піддається переміщенню.
Ця заява стала прямою відповіддю на амбіційні цілі міністра торгівлі США Говарда Латніка. У січневому інтерв’ю він оголосив про намір перенести 40% усього тайванського ланцюга постачання чипів до Сполучених Штатів упродовж президентського терміну Дональда Трампа. Компанії, які не будуватимуть заводи в Америці, можуть отримати 100% мито на свою продукцію.
Торговельна угода США та Тайваню
У січні 2026 року Вашингтон і Тайбей уклали довгоочікувану торговельну угоду. Її основні параметри виглядають амбітно. Тайванські технологічні компанії інвестують щонайменше 250 мільярдів доларів у виробничі потужності на території США. Уряд острова надає додаткові 250 мільярдів кредитних гарантій для розширення цих інвестицій.
Натомість Америка зменшила мита на більшість тайванських товарів із 20% до 15%. Це ставить острів на рівень із Японією та Південною Кореєю, які досягли аналогічних домовленостей минулого року. Додатково США скасували мита на фармацевтичні препарати та їхні компоненти, авіаційні компоненти та природні ресурси, яких бракує американській економіці.
🇹🇼 ТАЙВАНЬ: СВІТОВА СТОЛИЦЯ ЧІПІВ 💾
Від аграрного острова до 92% найсучасніших напівпровідників світу
4нм (2024) → 3нм (2027) → 2нм
Fab 1 працює (2024), Fab 2 будується
Автомобільні чіпи 12-28нм (2027)
Особливо важливою є преференція для виробників чипів. Тайванські компанії, що будують нові заводи в Америці, зможуть імпортувати без мита обсяги напівпровідників, що в 2,5 рази перевищують потужність нових підприємств протягом будівництва. Квоти на безмитний експорт тайванських мікросхем до США також зростуть.
Чому вимога Латніка нездійсненна
Проте за офіційними домовленостями криється серйозніший конфлікт. Латнік відверто заявив: мета Вашингтона — перемістити 40% тайванського напівпровідникового виробництва на американську землю. “Ми збудуємо гігантські напівпровідникові індустріальні парки в Америці. Це 500 мільярдів доларів авансу на повернення напівпровідників додому”, — сказав він.
Чен Лі-цзюнь не залишила цих слів без відповіді. Тайванська напівпровідникова екосистема формувалася понад 40 років. Її неможливо просто взяти й перенести. Міжнародна експансія острова, включно з інвестиціями у США, базується на принципі: галузь залишається вкоріненою вдома й продовжує розширювати внутрішні потужності.
Аналітики погоджуються з оцінкою віцепрем’єра. Експерти вказують на глибоко інтегровану напівпровідникову екосистему Тайваню, дефіцит кваліфікованих кадрів у Сполучених Штатах та значно вищі виробничі витрати як головні перешкоди. “Інженерний потенціал і виробничі можливості Тайваню в ланцюзі постачання напівпровідників, особливо в передовому виробництві, не можна відтворити в такому масштабі деінде”, — констатує Вільям Рейнш із Центру стратегічних і міжнародних досліджень.
Кремнієвий щит і національна безпека
За дипломатичними суперечками стоїть фундаментальне питання безпеки. Тайвань контролює 90% світового виробництва найсучасніших мікросхем. Переважну більшість із них виготовляє Taiwan Semiconductor Manufacturing Company для клієнтів на кшталт Apple, Nvidia та AMD.
Ця домінація створює так званий “кремнієвий щит” — геополітичний стримувальний чинник проти китайської агресії. Теорія проста: Пекін не наважиться атакувати острів, адже це зруйнує його власні поставки чипів. А західні країни, залежні від тайванських напівпровідників, втрутяться, щоб захистити свої інтереси.
Переміщення ключових виробництв до США потенційно послаблює цей щит. Якщо передові потужності більше не сконцентровані виключно на Тайвані, унікальне значення острова зменшується. “Щит” стає тоншим не тому, що тайванська індустрія слабшає, а тому, що система свідомо перебалансовується.
Утім, на думку Сравана Кундоджали з компанії SemiAnalysis, “кремнієвий щит” Тайваню залишатиметься потужним до кінця десятиліття. Найкритичніші потужності залишаться на острові. Справжня мета американської політики — не підсилити символічний бар’єр навколо Тайваню, а зменшити власну вразливість Вашингтона.
Що насправді будує TSMC в Арізоні
TSMC уже вклала значні ресурси в американське виробництво. Комплекс у Фініксі, штат Арізона, став найбільшою прямою іноземною інвестицією у виробничий сектор США — 165 мільярдів доларів. Плани передбачають шість заводів із виробництва мікросхем, два центри передового пакування та науково-дослідний підрозділ.
Перший завод уже працює. Він виробляє 4-нанометрові чипи з виходом придатної продукції, порівнянним із тайванськими фабриками. Другий завод завершено будівництвом у 2025 році, масове виробництво 3-нанометрових мікросхем заплановане на 2028-й. Третій — закладено в квітні 2025-го, він випускатиме 2-нанометрові та 1,6-нанометрові чипи до кінця десятиліття.
П’ять найбільших клієнтів TSMC — Apple, AMD, Qualcomm, Broadcom і Nvidia — отримуватимуть чипи з арізонського заводу цього року. Потужність першої фабрики зросте з 15 до 24 тисяч 300-міліметрових пластин на місяць. Чипи Nvidia для штучного інтелекту будуть “Made in USA” вже наприкінці року.
Проте ці інвестиції становлять лише частку глобальних потужностей компанії. Навіть із шістьма заводами в Арізоні TSMC забезпечить лише 30% своїх потужностей для 2-нанометрових і більш передових технологій. Решта залишиться на Тайвані.
Витрати та кадровий голод у США
Виробництво чипів у Сполучених Штатах обходиться значно дорожче. За даними TechInsights, різниця становить менше 10% у вартості обробки однієї пластини. Однак це оптимістична оцінка для вже налагодженого виробництва.
Реальні проблеми — в інфраструктурі та кадрах. Американська напівпровідникова індустрія потребуватиме 115 тисяч додаткових працівників до кінця десятиліття, але заповнити вдасться лише 80% цих вакансій. TSMC уже відкладала запуск першого арізонського заводу через брак кваліфікованих монтажників.
Компанія змушена перевозити досвідчених техніків із Тайваню для навчання американських працівників. Культурна різниця теж має значення. Якщо обладнання виходить з ладу опівночі, на Тайвані інженер прокидається й виїжджає на роботу. В Америці ремонт чекає до ранку. Це не стереотип, а реальність напівпровідникової індустрії, де простої коштують мільйони.
Вартість робочої сили в США вдвічі вища, ніж на Тайвані. Втім, оскільки сучасні заводи високоавтоматизовані, праця становить менше 2% загальних витрат. Понад дві третини собівартості — це обладнання, яке коштує однаково по всьому світу.
Геополітична гра навколо чипів
Напівпровідники перетворилися на зброю в американо-китайському протистоянні. Пекін офіційно відреагував на угоду, заявивши, що США “використовують Тайвань для стримування Китаю”. Китайська сторона також вказує: витрати TSMC в Америці значно вищі, що ставить під сумнів економічну доцільність переміщення.
Післявоєнний порядок 1945 року: Китай наполягає на поверненні до домовленостей щодо Тайваню
Водночас Китай не сидить склавши руки. Стратегія “Made in China 2025” передбачала збільшення внутрішнього виробництва чипів до 70% до цього року. Хоча Пекін відстає від графіка, прогрес очевидний: у 2023-му китайські компанії успішно виготовили 7-нанометровий чип. Американські експортні обмеження сповільнюють, але не зупиняють цей рух.
Парадокс ситуації в тому, що й США, й Китай прагнуть зменшити залежність від тайванських чипів, хоча з різних причин. Вашингтон боїться порушення поставок унаслідок конфлікту. Пекін хоче позбутися технологічної вразливості перед потенційним “возз’єднанням”.
Тим часом Тайвань балансує між двома наддержавами. Президент Лай Цзін-де підтримує американську реіндустріалізацію, але наголошує: для реалізації проєктів потрібні реформи земельної політики, енергопостачання та робочої сили в самих Сполучених Штатах. Острів готовий інвестувати, але не ціною власної безпеки й економічного майбутнього.
Як влучно зауважив колишній голова TSMC Марк Лю: “Китай не нападе на Тайвань через напівпровідники. Китай не утримається від нападу через напівпровідники”. Безпека острова залежить від багатьох чинників — військової підготовки, дипломатії, економічної стійкості. Чипи можуть бути частиною цієї картини, але не можуть її замінити.
