24 листопада 2025 року президент США Дональд Трамп підписав виконавче розпорядження під назвою “Проєкт Генезис”. Білий Дім порівняв цю ініціативу з Манхеттенським проєктом та висадкою на Місяць. Проте аналіз документа виявляє суперечності між амбітними цілями та реальними ресурсами. Скорочення фінансування наукових установ на тлі гучних заяв ставить під сумнів серйозність американської стратегії у сфері штучного інтелекту.
Гучні порівняння без реального фінансування
Міністр енергетики Кріс Райт із пафосом заявив про історичну подію. Адміністрація називає програму найбільшою мобілізацією наукових ресурсів після місії “Аполлон”. Звучить вражаюче. Та реальність інша.
Документ обсягом 3400 слів містить фразу “залежно від наявного фінансування” чотири рази. Це означає просте: нових грошей немає. Жодного додаткового долара.
Порівняймо з минулим, бюджет NASA під час програми “Аполлон” зріс із 500 мільйонів до 5,2 мільярда за шість років. Збільшення у десять разів. А “Проєкт Генезис”? Використовуватиме лише існуючі комп’ютери та раніше укладені контракти з приватним сектором.
Більше того, адміністрація Трампа одночасно різко скорочує бюджети наукових організацій. Національний науковий фонд втратив понад 50 відсотків фінансування. Національні інститути здоров’я недорахувалися 40 відсотків коштів. Міністерство енергетики, яке має координувати штучний інтелект, зазнало скорочення на 14 відсотків.
Виникає логічне питання. Як можна втілити масштабний національний проєкт, коли бюджети наукових установ тануть на очах? Видання Science American влучно зауважило: виконавче розпорядження не встановлює чіткого бюджету, проте федеральне наукове фінансування переживає масові скорочення.
Від вільного ринку до державного планування
Десятиліттями США дотримувалися простої формули. Держава фінансує базові дослідження, захищає інтелектуальну власність, підтримує ринковий порядок. Прориви та комерціалізацію забезпечує приватний бізнес.
Силіконова долина виросла саме так. Інтернет-революція відбулася за цим сценарієм. Генеративний штучний інтелект також.
“Проєкт Генезис” змінює правила. Міністерство енергетики створює платформу “Американська наука та безпека”. Вона об’єднає федеральні наукові дані, суперкомп’ютери 17 національних лабораторій та можливості приватних компаній у єдину систему.
Директор Офісу науково-технічної політики Білого дому Майкл Кратсіос описує замкнений цикл. Автоматизоване проєктування експериментів, прискорене моделювання, прогнозування від згортання білків до динаміки термоядерної плазми. Звучить як китайський п’ятирічний план, чи не так?
Що спонукало до такої зміни? Китай.
Пекін 2017 року оприлюднив План розвитку штучного інтелекту нового покоління. Мета чітка: стати світовим лідером до 2030 року. Китайська модель передбачає масштабне державне фінансування, координацію між центром та регіонами, концентровані дані, національну систему технологічних досліджень.
Корпорація RAND нещодавно зазначила: Китай побудував надзвичайно витончену екосистему підтримки індустрії. Система гнучко адаптує політичні інструменти залежно від стадії технологічної зрілості.
Американські чиновники потрапили у пастку. Визнати обмеженість ринкових механізмів означає зрадити десятиліття економічного консенсусу. Але допустити китайське випередження у штучному інтелекті загрожує втратою глобального технологічного домінування.
Чому енергетичне відомство керуватиме інтелектом
Вибір Міністерства енергетики викликає здивування. Чому не Пентагон? Не Міністерство торгівлі? Не Національний науковий фонд?
Пояснення криється в історії. Відомство веде родовід від Манхеттенського проєкту та Комісії з атомної енергії. Основні завдання: ядерна зброя, атомна енергетика, фундаментальні дослідження.
17 національних лабораторій міністерства становлять найпотужнішу наукову інфраструктуру планети. Оук-Ріджська лабораторія експлуатує Frontier — перший суперкомп’ютер екзафлопсного рівня. Аргонська лабораторія будує систему Solstice із 100 тисячами графічних процесорів Nvidia Blackwell.
Відомство контролює величезні масиви наукових даних. Від фізики елементарних частинок до геноміки. Від кліматичного моделювання до матеріалознавства. Десятки петабайтів інформації, накопиченої десятиліттями.
В епоху штучного інтелекту ці дані здобули нову цінність. Великі мовні моделі та наукові базові системи потребують якісних даних у величезних обсягах. Міністерство саме це й має.
Проте виникають проблеми. Основна місія відомства — енергетика та ядерна безпека. Виконавче розпорядження згадує термоядерний синтез, атомну енергетику, модернізацію електромереж. Але також біотехнології, розробку ліків, матеріалознавство, квантові обчислення.
Чи здатне відомство координувати міждисциплінарні дослідження штучного інтелекту за межами власної компетенції? Організаційного потенціалу може не вистачити.
Національний науковий фонд роздає конкурентні гранти університетам через експертну оцінку. Національні інститути здоров’я фінансують біомедичні дослідження. Ці установи мають налагоджені зв’язки з академічною спільнотою.
Лабораторії Міністерства енергетики функціонують інакше. Більше схожі на внутрішні державні центри розробок. Модель централізована, орієнтована на конкретні завдання. Спроба залучити університети та бізнес може зіткнутися з організаційними труднощами.
Наступність політики чи різкий поворот
“Проєкт Генезис” не з’явився раптово. Він продовжує ланцюжок рішень адміністрації Трампа.
Січень 2025 року. Третій день після інавгурації президент підписує розпорядження про усунення перешкод американському лідерству у штучному інтелекті. Воно скасовує систему безпеки та регулювання, запроваджену за Байдена.
Липень того ж року. Білий дім публікує “План дій зі штучного інтелекту”. Понад 90 федеральних заходів навколо трьох напрямів: прискорення інновацій, розбудова інфраструктури, міжнародне лідерство.
“Проєкт Генезис” офіційно позиціонується як реалізація липневого плану. Що спільного між цими документами?
По-перше, послідовне дерегулювання. Від скасування правил управління ризиками до блокування законів штатів про штучний інтелект. Адміністрація розглядає регулювання як ворога інновацій.
По-друге, фокус на Китаї. Посилення експортного контролю, інтеграція союзників, постійні наголоси на американській технологічній перевазі. Пекін залишається прихованою точкою відліку.
По-третє, глибока інтеграція приватного сектору. Nvidia, OpenAI, Anthropic, Microsoft, Amazon, Google — гіганти Силіконової долини систематично залучаються як партнери та вигодонабувачі урядової політики.
Але “Проєкт Генезис” вносить важливу зміну. Липневий план наголошував на ринкових інструментах: зняття регуляторних бар’єрів, розширення експорту, будівництво дата-центрів. Новий документ вперше використовує риторику національної місії.
Штучний інтелект тепер прирівнюється до атомного проєкту та місячної програми. Це зміна наративу. Можливо, Білий дім усвідомив обмеженість суто ринкового підходу.
Лише дерегулювання та приватні інвестиції, схоже, недостатні для перемоги у технологічній гонці з Китаєм.
Проблема в тому, що підвищення риторики не супроводжується збільшенням ресурсів. Липневий план складався переважно з повторень існуючих заходів. “Проєкт Генезис” теж. Партнерства міністерства з Nvidia, AMD, Oracle оголошені до підписання розпорядження.
Скорочення науки заради гучних обіцянок
Найбільший парадокс — синхронне скорочення наукового фінансування.
Бюджетна пропозиція на 2026 фінансовий рік передбачає різке зменшення витрат на дослідження:
- Національний науковий фонд втрачає понад 50 відсотків коштів
- Національні інститути здоров’я недораховуються 40 відсотків бюджету
- Наукове управління Міністерства енергетики зазнає скорочення на 14 відсотків
- Агентство передових оборонних дослідницьких проєктів також потерпає від зменшення фінансування
Одночасно Білий дім заявляє про запуск найамбітнішого наукового проєкту з 1960-х років. Як це можливо?
Адміністрація Трампа вірить у приватний сектор. Держава має лише прибирати перешкоди. Інновації народжуються в компаніях, не в університетах чи лабораторіях.
Ця філософія має історичне підґрунтя. Американські технологічні прориви останніх десятиліть дійсно відбувалися у приватних фірмах. Apple створила iPhone. Google розробила пошукові алгоритми. OpenAI навчила ChatGPT.
Проте китайський досвід показує інше. Пекін масштабно інвестує державні кошти у базові дослідження. Будує національні лабораторії. Фінансує університети. Координує зусилля різних секторів.
Результат? Китай швидко скорочує відставання у критичних технологіях. Квантові обчислення, біотехнології, матеріалознавство, термоядерний синтез — у всіх напрямах прогрес очевидний.
Міжнародний індекс Nature цього року зафіксував: серед десяти провідних наукових міст планети китайські займають більше половини. Це вперше в історії.
Американські вчені б’ють на сполох. Без належного фінансування базових досліджень країна втратить конкурентну перевагу. Сьогоднішні відкриття у лабораторіях стають завтрашніми продуктами компаній.
Якщо університети та наукові центри деградують через брак коштів, приватний сектор залишиться без живильного середовища. Інноваційна екосистема зламається.
Реальність за гучними словами
“Проєкт Генезис” розкриває фундаментальну суперечність американської політики у сфері штучного інтелекту.
З одного боку, визнання необхідності державного втручання. Порівняння з Манхеттенським проєктом та місією “Аполлон” означає: ринок сам не впорається. Потрібна національна мобілізація ресурсів.
Дитячі іграшки зі Штучним інтелектом навчили дітей запалювати сірники
Штучний інтелект на фронті: українські дрони TFL – 1
З іншого боку, небажання насправді мобілізувати ці ресурси. Відсутність нового фінансування. Скорочення існуючих наукових бюджетів. Покладання на приватні компанії.
Виходить гібрид. Риторика державного планування без реального планування. Порівняння з великими проєктами минулого без їхнього фінансування. Амбітні цілі без конкретних механізмів досягнення.
Чи вистачить такого підходу для змагання з Китаєм? Сумніви обґрунтовані.
Пекін демонструє здатність швидко мобілізувати величезні ресурси на стратегічні пріоритети. Будувати інфраструктуру. Координувати різні сектори економіки. Підтримувати довгострокові дослідження.
Вашингтон застряг між ідеологією вільного ринку та геополітичною необхідністю. Не може повністю відмовитися від першої. Не хоче повністю прийняти другу.
Результат — політика половинчастих заходів. Гучні заяви замість конкретних дій. Виконавчі розпорядження замість бюджетних асигнувань. Символічні жести замість системних змін.
“Проєкт Генезис” може увійти в історію як приклад того, чого не слід робити у технологічній конкуренції великих держав. Підміняти стратегію комунікацією. Реальні інвестиції — красивими презентаціями. Системну роботу — разовими оголошеннями.
Час покаже, чи зможе Вашингтон перетворити риторику на реальність. Чи виявиться “Проєкт Генезис” справжньою трансформацією американської науково-технічної політики. Або залишиться черговим прикладом того, як політичний театр заміщує справжнє управління.
Поки що свідчення схиляють до другого варіанту.
Джерело:

Аналітика Діогена
Суть проблеми
“Проєкт Генезис” Трампа – це класичний приклад політичного популізму в технологічній упаковці. Адміністрація порівнює ініціативу з Манхеттенським проєктом і програмою “Аполлон”, але не виділяє жодного додаткового долара фінансування. Натомість бюджети ключових наукових установ скорочуються на 14-50%. Фраза “залежно від наявного фінансування” згадується в документі чотири рази – яскравий індикатор відсутності реальних ресурсів.
Контекст
Історично США домінували в інноваціях завдяки простій формулі: держава фінансує базові дослідження, бізнес комерціалізує прориви. Силіконова долина виросла саме на цій моделі. Програма “Аполлон” демонструвала справжню політичну волю – бюджет NASA зріс із 500 мільйонів до 5,2 мільярда доларів за шість років.
Сьогодні ситуація кардинально інша. Національний науковий фонд утратив понад 50% фінансування, Національні інститути здоров’я – 40%. Міністерство енергетики, яке має координувати штучний інтелект, зазнало скорочення на 14%. Як можна реалізувати “найбільшу мобілізацію наукових ресурсів”, коли наука залишається без грошей?
Міжнародний досвід
Китай інвестує в розвиток штучного інтелекту понад 15 мільярдів доларів щорічно через державні програми. Європейський Союз запустив “Digital Europe Programme” з бюджетом 7,5 мільярда євро на 2021-2027 роки. Південна Корея виділила 2,2 мільярда доларів на AI-стратегію до 2025 року.
США поки що покладаються на приватні інвестиції – OpenAI, Google, Microsoft вклали близько 50 мільярдів доларів у розробку великих мовних моделей. Але державної координації бракує. Японія створила RIKEN Center for AI з бюджетом 1 мільярд доларів на п’ять років. Сінгапур інвестує 500 мільйонів доларів у Національну програму штучного інтелекту.
Економічні наслідки
Ринок штучного інтелекту оцінюється в 428 мільярдів доларів у 2022 році з прогнозом зростання до 1,8 трильйона до 2030-го. США контролюють близько 40% глобального AI-ринку, але їхня частка поступово знижується.
Скорочення наукового фінансування вже впливає на дослідницькі університети. Стенфорд, MIT і Carnegie Mellon повідомляють про зменшення федеральних грантів на 25-30%. Це означає меншу кількість PhD-студентів і молодих дослідників – майбутнього інноваційного потенціалу країни.
Прогноз
Короткостроково (1-6 місяців) “Проєкт Генезис” залишиться переважно декларативним документом. Ймовірність реального запуску нових ініціатив – 20%. Приватний сектор продовжить домінувати в AI-розробках без істотної державної підтримки.
Довгострокові перспективи (1+ рік) більш песимістичні. За відсутності системного фінансування США ризикують утратити лідерство в критичних AI-технологіях протягом 3-5 років. Ймовірність цього сценарію – 65%. Китай і ЄС можуть скористатися американською пасивністю для нарощування власних компетенцій.
Висновок
“Проєкт Генезис” – це майстер-клас популістської риторики без змістовного наповнення. Адміністрація Трампа пропонує революцію в штучному інтелекті без революції у фінансуванні. Історія показує: великі технологічні прориви потребують великих інвестицій. Манхеттенський проєкт коштував 28 мільярдів доларів у сучасних цінах, програма “Аполлон” – понад 280 мільярдів.
Сьогодні США намагаються зберегти технологічне лідерство, одночасно скорочуючи витрати на науку. Це схоже на спробу виграти Формулу-1 на велосипеді. Поки Китай і Європа масово інвестують в AI-дослідження, американська стратегія зводиться до гучних заяв і використання “наявних ресурсів”. У довгостроковій перспективі така політика загрожує технологічній гегемонії США значно більше, ніж будь-які зовнішні виклики.










