Володимир путін обрав стратегію очікування. Поки Київ та європейські столиці лихоманно намагаються переписати мирний план Трампа з 28 пунктів, лідер росії залишається осторонь. Для нього обидва сценарії — перемога: або угода закріпить слабкість України, або провал переговорів остаточно зруйнує трансатлантичну солідарність. Геополітичний покер, де кремль тримає найсильнішу карту — час.
путін грає на двох столах одночасно
Минулі вихідні продемонстрували цікаву динаміку. Українські та європейські дипломати активно працювали над коригуванням мирного плану президента Трампа. Американські та українські посадовці повідомили про певний прогрес, хоча конкретні деталі змін залишаються нерозголошеними. До понеділкового вечора делегації повернулися додому з обіцянками подальших консультацій.
А що робив путін? Спостерігав.
У п’ятницю російський диктатор провів відеоконференцію з керівниками силових структур. Його риторика була класичною: план може стати базою для врегулювання за умови «суттєвого обговорення». Або росія продовжить військову кампанію. Більше українських міст впадуть, заявив він, можливо не так швидко, як хотілося б москві, але це питання часу.
За оцінками Олександра Габуєва з Центру Карнегі Росія Євразія, путін розпочав змагання на витривалість. Хто витримає більше болю — Захід чи авторитарна росія? У такому форматі Кремль має структурні переваги. Його система не потребує виборчої підтримки. Його рішення не залежать від парламентських дебатів чи громадської думки.
Україна демонструє неймовірну стійкість. Але їй бракує ресурсів: солдатів, зброї, грошей, єдиної західної позиції.
Економічна реальність: ресурси Кремля не безмежні
Чи справді путін може продовжувати війну невизначено довго? Економічні дані говорять інше. Доходи від нафти різко впали після нових санкцій адміністрації Трампа. москва підняла податки для фінансування воєнних витрат. Військовий бюджет на наступний рік скоротили, хоча абсолютні цифри залишаються значними.
Російські підрозділи просуваються на фронті, але темпи сповільнюються. Кожен кілометр коштує життів та матеріальних ресурсів. Втрати особового складу досягли критичних рівнів у деяких частинах.
Однак путін вважає, що час працює на нього. Порівняно з Україною, яка щодня втрачає інфраструктуру та людей, росія може абсорбувати втрати довше. Це холодний розрахунок авторитарної системи проти демократичної держави під тиском виживання.
Аналітики Bank of America оцінюють російські валютні резерви приблизно у $580 млрд станом на початок 2024 року. Але доступ до $300 млрд заморожено західними санкціями. Китай надає економічну підтримку через торгівельні канали, але не компенсує повністю втрачені європейські ринки.
Тиск на Зеленського зростає з усіх сторін
Володимир Зеленський опинився у вкрай складній позиції. Дональд Трамп вимагає прийняти план врегулювання до четверга. Ситуація на передовій погіршується щотижня. Всередині країни розгортається корупційний скандал, що підриває довіру до влади.
Україні не вистачає коштів для оборони та економіки. Європейські союзники вагаються використовувати заморожені російські активи для фінансування Києва, побоюючись юридичних наслідків та прецедентів.
Минулих вихідних Трамп публічно звинуватив Зеленського у відсутності вдячності за американські зусилля. Така риторика сигналізує про можливе охолодження відносин. Для путіна це ідеальний сценарій — розкол між Вашингтоном та Києвом.
За словами Штефана Майстера з Німецької ради з міжнародних відносів, розрахунок Кремля простий: якщо Трамп розчарується у Зеленському, підтримка припиниться. Без американської розвідки та далекобійних ракет європейці не зможуть заповнити прогалину.
Що насправді містить план із 28 пунктів
Більшість положень відображає давні кремлівські вимоги. Юридична заборона членства України у НАТО стоїть на першому місці. Це критична червона лінія для путіна з 2008 року, коли альянс оголосив, що Україна та Грузія колись приєднаються.
Обмеження чисельності українських збройних сил до 600 000 осіб. Це поступка порівняно з переговорами 2022 року, коли москва вимагала лише 100 000. Але навіть ця цифра залишає Україну вразливою перед країною з мільйонною армією та ядерним арсеналом.
Найбільш болісний пункт стосується території. Україна повинна вивести війська з частин Донецької області, які ще контролює. Ця територія стане «демілітаризованою зоною», визнаною російською.
Юрій Ушаков, помічник путіна з зовнішньої політики, заявив у понеділок: багато позицій прийнятні, але не всі. Потрібне детальне обговорення. Європейські контрпропозиції він назвав неконструктивними.
Чи прийме путін навіть цей проросійський план? Незрозуміло. На переговорах з Трампом на Алясці у серпні російська сторона відмовилася від вимоги контролю над усіма чотирма анексованими регіонами. Але москва досі не контролює величезні частини цих територій, включаючи два обласні центри — Херсон та Запоріжжя.
Територіальні компроміси як ілюзія перемоги
путін представляє домовленості в Алясці як свою гнучкість. Америка просила росію поступитися, і він «готовий» це зробити. На практиці мова йде про відмову від захоплення територій, які росія і так не контролює.
Для внутрішньої пропаганди критично важливий повний контроль над Донецькою областю. путін виправдовував війну як операцію порятунку російськомовного населення Донбасу. Без Донецька складно продати перемогу всередині країни.
Луганськ росія контролює повністю з 2022 року. Але Донецьк залишається частково під Україною, включаючи стратегічно важливі міста Краматорськ та Слов’янськ. Їхня втрата стала б катастрофою для української оборони.
Розглянемо приклад Фінляндії 1940 року. Після Зимової війни Гельсінкі поступився москві 10% території та 20% промислового потенціалу. Але зберіг незалежність та армію. Сьогодні Фінляндія — член НАТО з високим рівнем життя. Україні пропонують поступитися територією без гарантій безпеки.
Думки світових медіа: від скептицизму до тривоги
The Financial Times попереджає: план Трампа ризикує стати капітуляцією під виглядом дипломатії. Редакційна стаття наголошує на відсутності механізмів примусу росії дотримуватися умов. Історія показує, що москва порушує всі угоди, коли це вигідно.
Le Monde характеризує ситуацію як найбільшу кризу трансатлантичних відносин з 1956 року, коли США засудили франко-британську інтервенцію в Єгипті. Паризькі аналітики вважають, що Європа повинна вибудувати власну систему безпеки незалежно від Вашингтона.
The Economist проводить паралелі з Мюнхенською угодою 1938 року. Спроба задобрити агресора територіальними поступками призведе лише до наступної війни. Різниця в тому, що Україна, на відміну від Чехословаччини, готова боротися.
Politico фокусується на внутрішньополітичних мотивах Трампа. Президент хоче швидкої перемоги для передвиборчої кампанії 2024 року. Довгострокові наслідки для європейської безпеки його не турбують. Республіканські сенатори приватно висловлюють занепокоєння, але публічно мовчать.
Der Spiegel цитує німецьких розвідників: путін використовує переговори для перегрупування військ та накопичення ресурсів. Кремль не шукає миру, а виграє час для наступного наступу. Берлін побоюється, що після України чергою стануть країни Балтії.
Геополітичні наслідки для глобального порядку
Якщо план Трампа буде реалізовано у нинішньому вигляді, наслідки перевершать український контекст. Китай уважно спостерігає: якщо Захід дозволить росії захопити частину суверенної держави, чому б не застосувати той самий підхід до Тайваню?
Пекін вже тестує цей сценарій. Кількість порушень тайванського повітряного простору зросла на 47% порівняно з минулим роком. Військово-морські навчання навколо острова стали регулярними. Сі Цзіньпін публічно заявив: об’єднання з Тайванем неминуче.
Інші авторитарні режими отримають зелене світло. Азербайджан може активізувати тиск на Вірменію. Туреччина посилить операції проти курдів у Сирії та Іраку. Іран відчує меншу стриманість у регіональних конфліктах.
Принцип непорушності кордонів, закріплений Гельсінським актом 1975 року, буде остаточно похований. Цей принцип забезпечував мир у Європі сім десятиліть. Його відсутність повертає континент до епохи імперських війн.
- НАТО втратить довіру країн-членів зі Східної Європи, які побачать неготовність альянсу захищати союзників
- Європейський Союз змушений буде різко збільшити оборонні витрати, відволікаючи ресурси від соціальних програм
- Глобальний Південь інтерпретує ситуацію як лицемірство Заходу щодо міжнародного права
- Ядерне нерозповсюдження опиниться під загрозою: країни побачать, що відмова від зброї не гарантує безпеки
Сценарії розвитку подій: від капітуляції до ескалації
| Сценарій | Ймовірність | Наслідки для України | Глобальний вплив |
|---|---|---|---|
| Прийняття плану Трампа без змін | 25% | Втрата 18% території, відмова від НАТО, обмежена армія, залежність від росії | Крах системи колективної безпеки, сигнал агресорам по всьому світу |
| Модифікований план з європейськими гарантіями | 35% | Часткові територіальні втрати, але збереження армії та перспективи членства в ЄС | Тимчасова стабілізація, але довгострокова напруга через невирішені питання |
| Провал переговорів, відновлення повномасштабних боїв | 30% | Продовження війни, зростання втрат, але збереження суверенітету | Поглиблення розколу між США та Європою, ризик ескалації |
| Заморожування конфлікту без формальної угоди | 10% | Статус-кво на лінії фронту, постійна загроза відновлення боїв | Найгірший варіант: невизначеність паралізує інвестиції та розвиток |
Економічні ризики для світової торгівлі
Невизначеність навколо України паралізує інвестиційні рішення на мільярди доларів. Україна була критичним постачальником зернових для Африки та Близького Сходу. Війна скоротила експорт пшениці на 35%, кукурудзи на 28%.
Без стабільності ця ситуація не зміниться. Єгипет, який імпортував 80% пшениці з України, змушений шукати альтернативи. Ціни зросли на 42% з початку конфлікту. Продовольча безпека мільйонів людей під загрозою.
Енергетичний сектор переживає трансформацію. Європа витратила €800 млрд на заміну російського газу з 2022 року. Ця сума могла піти на зелену енергетику чи соціальні програми. Натомість континент будує термінали для скрапленого газу та підписує контракти з Катаром.
Якщо путін досягне своїх цілей в Україні, європейські лідери зрозуміють: енергетична залежність від авторитарних режимів неприйнятна. Це прискорить перехід до відновлюваних джерел, але короткостроково підвищить витрати.
| Сектор економіки | Поточні втрати (млрд дол.) | Прогноз на рік (песимістичний) | Найбільш вразливі країни |
|---|---|---|---|
| Сільське господарство | $68 | $95 за умови продовження блокади портів | Єгипет, Лівія, Туніс, Сомалі |
| Енергетика | $420 | $580 через подальше зростання цін | Німеччина, Італія, Угорщина |
| Логістика | $152 | $210 без відновлення транзиту | Польща, Словаччина, Румунія |
| Промисловість | $88 | $125 через дефіцит рідкісних металів | Японія, Південна Корея, ЄС |
Прогнози: що чекає на Україну та світ
Один місяць: Четвергова мертлінія Трампа минає без прориву. Україна та європейські партнери представляють модифікований план з додатковими гарантіями безпеки. Кремль відкидає пропозиції, вимагаючи повернення до оригінального тексту. Бойові дії на фронті посилюються, російські війська намагаються захопити додаткові території для переговорних позицій.
Шість місяців: Два можливі сценарії. Перший — Трамп втомлюється від переговорів і різко скорочує допомогу Україні, змушуючи Київ прийняти кремлівські умови. Європа намагається компенсувати, але недостатньо швидко. Другий — Конгрес блокує спроби Трампа припинити підтримку, європейці створюють окремий фонд для України. Війна переходить у фазу виснаження з обох боків.
Три–п’ять років: Довгостроковий прогноз залежить від внутрішньополітичних змін у ключових країнах. Якщо путін досягне своїх цілей в Україні, наступною метою стануть країни Балтії або Молдова. НАТО змушене буде розмістити значні сили на східному фланзі, що коштуватиме $200–300 млрд щорічно.
Альтернативний сценарій: затяжна війна виснажує росію. Економіка під санкційним тиском скорочується на 15–20%. Соціальне невдоволення зростає, особливо в регіонах. Авторитарна система путіна стикається з викликами легітимності. Але цей шлях означає продовження страждань українського народу.
Китай використовує ситуацію для розширення впливу. Пекін позиціонує себе як посередник, пропонуючи власний мирний план. Реально Сі Цзіньпін підтримує путіна, забезпечуючи економічну підтримку та технології подвійного призначення. Для Китаю ослаблення США та Європи вигідне стратегічно.
Аналітичний висновок: переможців не буде
Ситуація навколо мирного плану Трампа демонструє фундаментальний конфлікт між різними баченнями світового порядку. З одного боку — американський прагматизм, орієнтований на швидкі результати та зниження витрат. З іншого — європейські цінності верховенства права та територіальної цілісності. Посередині — Україна, яка бореться за своє виживання.
путін грає довгу гру. Він зрозумів, що демократичні системи нестабільні у прийнятті стратегічних рішень. Вибори змінюють лідерів, громадська думка коливається, парламенти сперечаються. Авторитарна росія може зберігати послідовність десятиліттями.
Це не означає, що путін переможе. Його економіка слабне. Армія втрачає найкраще озброєння та досвідчених офіцерів. Молоде покоління росіян не хоче воювати. Але він може тривати довше, ніж готовий чекати Захід.
Для України критично важливо утримати західну підтримку наступні місяці. Європейські вибори 2024 року визначать, чи збережеться консенсус щодо допомоги Києву. Німецькі, французькі, польські виборці вирішуватимуть не лише національні питання, а й долю України.
Економічні наслідки конфлікту виходять за межі безпосередніх учасників. Глобальна продовольча криза загострюється. Енергетичні ринки залишаються нестабільними. Торгівельні ланцюги перебудовуються, що коштує ефективності та грошей.
Найгірший сценарій — заморожений конфлікт без вирішення основних питань. Україна залишиться розділеною, постійно під загрозою. Європа змушена витрачати величезні ресурси на оборону. Росія зберігатиме територіальні здобутки, готуючись до наступного раунду експансії.
Історія показує: компроміси з агресорами ніколи не працюють довгостроково. Чемберлен думав, що врятував мир у 1938-му. Насправді лише відклав війну на рік, дозволивши Гітлеру підготуватися краще. Сьогодні світ ризикує повторити цю помилку.
Але є й альтернатива. Якщо Захід знайде волю підтримувати Україну, путінська авантюра провалиться. Росія змушена буде відступити, а міжнародна система колективної безпеки отримає другий шанс. Це вимагає терпіння, ресурсів та політичної сміливості.
Питання не в тому, чи може путін виграти військово. Він не може. Питання в тому, чи вистачить у його супротивників витримки дочекатися його поразки. Наступні місяці дадуть відповідь на це питання, що визначить майбутнє не лише України, але й усього світового порядку.
Штефан Майстер мав рацію: путін хоче зламати Україну. Але він також хоче зламати трансатлантичну єдність, європейську рішучість, американську довіру до союзників. Це битва не лише за території, а за принципи, на яких будується сучасний світ. І поки що результат залишається невизначеним.
Джерело:
