Еміграція досягла безпрецедентних масштабів у 2024 році. Індія очолює світовий рейтинг із 18,5 мільйона громадян за кордоном, тоді як Україна демонструє найвищий відсоток серед країн-лідерів — майже кожен четвертий українець живе поза межами батьківщини.
Зміст статті
Департамент ООН з економічних і соціальних питань оприлюднив масштабне дослідження міграційних потоків за 2024 рік. Результати вражають. Понад 280 мільйонів людей нині мешкають поза країною свого народження. Це приблизно 3,6% світового населення.
Міграція стала визначальним явищем XXI століття. Війни, економічні кризи, кліматичні зміни та пошук кращих можливостей штовхають мільйони до переїзду. Але хто саме їде? І звідки?
Світові лідери еміграції
Індія впевнено утримує першість у світовому рейтингу. 18,5 мільйона індійців проживають за межами батьківщини. Цифра колосальна, але в контексті 1,4-мільярдного населення це лише 1,3%. Переважна більшість індійських емігрантів осіла в Перській затоці, США, Великій Британії та Канаді. Значна частина — висококваліфіковані фахівці IT-сектору.
✈️ ЕМІГРАЦІЯ У СВІТІ
Кількість громадян за межами країни походження (2024)
💡 1 з 5 мігрантів у світі походить із цих 5 країн
🧠 “Відтік мізків”: Малі держави втрачають кваліфіковані кадри, що гальмує економічний розвиток
Країни із середнім доходом мають найвищу еміграцію. Зі зростанням добробуту люди спочатку їдуть частіше, а потім — рідше.
Кількість емігрантів (млн) за рівнем доходу країни
Китай посідає друге місце з 11,7 мільйона громадян за кордоном. Відсоток ще скромніший — 0,8% населення. Китайська діаспора розкидана по всьому світу: від Сінгапуру до Сан-Франциско. Історично китайські громади формувалися століттями, тож ці цифри відображають багатопоколінну міграцію.
Мексика замикає трійку лідерів. 11,6 мільйона мексиканців живуть в інших країнах, переважно у США. Це вже серйозніші 8,9% населення. Географічна близькість до найбільшої економіки світу та історичні зв’язки пояснюють такий показник.
Українська еміграція: тривожна статистика
Україна опинилася на четвертому місці глобального рейтингу. За даними ООН, 9,8 мільйона українців мешкають поза країною. Українська статистика називає ще більшу цифру — близько 11 мільйонів. Ця розбіжність пояснюється різними методологіями підрахунку та складністю обліку біженців.
Найтривожніший показник — відсоток. 25,8% населення України живе за кордоном. Це найвищий показник серед країн першої п’ятірки. Фактично кожен четвертий українець перебуває в еміграції. Для порівняння: в Індії цей показник у двадцять разів нижчий.
Повномасштабне вторгнення росії у 2022 році спричинило наймасовіше переміщення людей у Європі з часів Другої світової війни. Мільйони українців знайшли тимчасовий захист у Польщі, Німеччині, Чехії та інших європейських країнах. Польща прийняла найбільше — понад 1,5 мільйона осіб. Німеччина надала притулок приблизно мільйону українців.
Втім, еміграція з України почалася задовго до 2022 року. Економічні труднощі 1990-х, трудова міграція 2000-х, події 2014 року — кожна хвиля додавала нових емігрантів. Італія, Португалія, Іспанія традиційно приваблювали українських заробітчан.
Відносні показники змінюють картину
Абсолютні цифри не розповідають усієї історії. Коли подивитися на відсоток населення в еміграції, лідери кардинально змінюються. Гаяна — маленька південноамериканська держава — демонструє приголомшливі 56,5%. Понад половина уродженців країни живе деінде!
Самоа показує 54,2%. Ця острівна держава в Тихому океані з населенням лише 220 тисяч втратила більшість своїх громадян на користь Нової Зеландії та Австралії. Боснія і Герцеговина — 50,8%. Спадок югославських воєн 1990-х досі визначає демографію регіону.
Ямайка втратила 44% населення, Албанія — 41,6%. Коморські острови, Суринам, Сирія, Домініка, Північна Македонія — усі ці країни віддали понад 20-40% громадян. Цікаво, що серед них і європейські держави, і острівні країни, і постконфліктні території.
росія з показником 6,3% населення в еміграції (9,1 мільйона осіб) замикає першу п’ятірку за абсолютними числами. Значна частина російських емігрантів покинула країну після початку повномасштабної агресії проти України та оголошення мобілізації у вересні 2022 року.
Відтік мізків: загроза для малих держав
Малі країни відчувають наслідки еміграції особливо гостро. Дослідники ООН виокремлюють феномен “brain drain” — масовий від’їзд освічених і кваліфікованих кадрів. Для держав з населенням менше мільйона навіть скромні абсолютні числа емігрантів означають катастрофу.
Коли з країни виїжджають лікарі, інженери, вчителі, підприємці — економічне зростання сповільнюється. Податкова база скорочується. Інновації завмирають. Утворюється замкнене коло: брак можливостей спонукає ще більше людей до від’їзду.
Філіппіни — яскравий приклад. 4,82 мільйона філіппінців працюють за кордоном. Багато з них — медсестри та доглядальниці, затребувані в США, Канаді, країнах Перської затоки. Грошові перекази від них становлять близько 10% ВВП країни. Але хто лікуватиме самих філіппінців?
Бангладеш відправив за кордон 8,93 мільйона громадян. Більшість — низькокваліфіковані робітники в Саудівській Аравії, ОАЕ, Малайзії. Їхні перекази допомагають родинам вижити, але не будують економіку майбутнього.
Феномен “міграційного горба”
Дослідники виявили парадоксальну закономірність. Країни з низьким рівнем доходу мають менше емігрантів, ніж країни середнього достатку. Чому? Найбідніші просто не можуть собі дозволити переїзд. Квитки, візи, перші місяці без роботи — усе це коштує грошей.
Коли економіка країни зростає, еміграція спочатку теж зростає. Люди отримують ресурси для переїзду й водночас бачать, як живуть у багатших країнах. Виникає “міграційний горб”. Статистика ООН це підтверджує: країни з нижчим середнім доходом генерують 98,2 мільйона емігрантів. Країни з вищим середнім доходом — 83,1 мільйона. Країни з високим доходом — лише 50,9 мільйона.
Згодом, коли держава досягає високого рівня розвитку, еміграція природно знижується. Навіщо їхати, якщо вдома є робота, медицина, освіта, перспективи? Це пояснює, чому з Німеччини чи Швеції емігрує відносно небагато людей.
Глобальні тенденції та прогнози
Експерти прогнозують подальше зростання міграційних потоків. Кліматичні зміни витіснятимуть населення з посушливих регіонів. До 2050 року кількість “кліматичних мігрантів” може сягнути 200 мільйонів. Африка, Південна Азія, Центральна Америка — найвразливіші регіони.
Водночас багаті країни старіють. Їм потрібні робочі руки. Німеччина щороку потребує 400 тисяч іммігрантів для підтримки економіки. Японія змушена поступово відкривати двері для іноземних працівників, попри традиційну закритість.
Україна опинилася у складній ситуації. Війна спричинила масовий відтік, але повоєнна відбудова потребуватиме кожної пари рук. Чи повернуться емігранти? Досвід Хорватії та Сербії після югославських воєн невтішний: більшість біженців залишилися в нових країнах.
Індія, натомість, будує стратегію на діаспорі. Індійські емігранти — це не втрата, а глобальна мережа впливу. Їхні інвестиції, знання, зв’язки працюють на батьківщину. Чи зможе Україна повторити цей досвід? Питання відкрите. Але 25,8% населення за кордоном — це виклик, який неможливо ігнорувати.
За матеріалами:











