Велика Британія обмежує право на суд присяжних. Міністр юстиції Девід Леммі оголосив про радикальну реформу: справи із терміном ув’язнення до трьох років розглядатимуть без участі присяжних. Рішення викликало хвилю критики — адвокати називають це «підривом фундаменту правосуддя». Реформа стосується Англії та Уельсу, де накопичилося понад 78 тисяч нерозглянутих справ.
Британська судова система переживає момент, який юристи вже називають історичним зламом. 2 грудня 2025 року міністр юстиції Девід Леммі виступив у парламенті з пропозицією, що суперечить багатовіковій традиції. Суди присяжних — один із символів англійського права — втратять свою роль у тисячах кримінальних справ.
Суть реформи проста: якщо обвинуваченому загрожує до трьох років позбавлення волі, його справу розглядатиме суддя одноосібно. Без дванадцяти «звичайних громадян», без класичного журі. Зберігатимуться суди присяжних лише для найтяжчих злочинів — вбивств, зґвалтувань та справ, що мають «суспільний інтерес».
Чому уряд пішов на такий крок
Цифри вражають. Станом на кінець червня 2025 року в Королівських судах Англії та Уельсу накопичилося 78 329 нерозглянутих справ. Це на 10% більше, ніж торік. Середня тривалість розгляду справи зросла зі 153 до 168 днів — теж на 10%.
Міністерство юстиції прогнозує: якщо нічого не змінювати, до 2028 року черга сягне 100 тисяч справ. Людей місяцями, а то й роками тримають у слідчих ізоляторах в очікуванні суду. Потерпілі не можуть отримати справедливість. Система задихається.
Причин дві. Перша — пандемія COVID-19, яка паралізувала суди на місяці. Друга — хронічне недофінансування. Роками британські уряди економили на судовій системі. Тепер рахунок прийшов.
Леммі називає ситуацію «надзвичайним станом у судах». Він посилається на висновки колишнього судді сера Браяна Лівесона, який ще влітку рекомендував обмежити суди присяжних для «економії часу». За підрахунками уряду, відмова від журі скорочує тривалість процесу приблизно на 20%.
Що саме зміниться
Реформа передбачає створення нової категорії — «швидких судів» (swift courts). Вони працюватимуть у системі Королівських судів, але без присяжних. Справи, де можливий вирок не перевищує трьох років ув’язнення, автоматично потраплять сюди.
Окремо — складні фінансові та шахрайські справи. Їх теж розглядатимуть без журі. Аргумент: пересічні громадяни не здатні розібратися в заплутаних схемах відмивання грошей чи корпоративного шахрайства.
Уряд виділяє 550 мільйонів фунтів стерлінгів (близько 726 мільйонів доларів) на підтримку потерпілих протягом наступних трьох років. Це консультації, психологічна допомога, супровід у судовому процесі. Гарний жест, але чи компенсує він втрату фундаментального права?
Цікава деталь: спочатку Леммі планував піти далі. Внутрішній меморандум міністерства передбачав обмеження судів присяжних лише справами із вироками понад п’ять років. Однак після опору членів Кабінету та юридичної спільноти міністр «пом’якшив» пропозицію.
Парадокс міністра Леммі
П’ять років тому той самий Девід Леммі писав у соціальних мережах: «Суди — фундаментальна частина нашого демократичного устрою. Кримінальні процеси без присяжних — погана ідея». Сьогодні він пропонує саме це.
Опозиція не пропустила нагоди вказати на непослідовність. Тіньовий міністр юстиції Роберт Дженрік звинуватив Леммі у «знищенні інституції, яку він колись вихваляв». Політична іронія у чистому вигляді.
Втім, Леммі стверджує: обставини змінилися. Криза досягла такого масштабу, що традиційні підходи більше не працюють. Чи виправдовує мета засоби? Юристи категорично кажуть: ні.
Хвиля критики від правників
Марк Еванс, президент Юридичного товариства Англії та Уельсу, назвав реформу «екстремальним заходом», що виходить далеко за межі рекомендацій Лівесона. За його словами, концепція справедливості у британському суспільстві ґрунтується на участі звичайних громадян у визначенні вини чи невинуватості.
Адвокат Ріел Кармі-Джонс переконана: нові пропозиції не розв’яжуть проблему заторів. Справжня причина кризи — десятиліття недофінансування. Додавання «неперевіреного рівня складності» шляхом усунення присяжних лише підірве систему.
Ебігейл Ешфорд, адвокат-солісітор, попереджає про соціальні наслідки. Суди без присяжних поглиблять нерівність та підірвуть довіру серед громад, які й так почуваються маргіналізованими. Коли рішення ухвалює один суддя замість дванадцяти громадян, виникає питання легітимності.
Опитування членів Асоціації кримінальних адвокатів показало: 88,5% виступають проти створення «швидких судів». Майже одностайна відмова від реформи з боку тих, хто працює в системі щодня.
Вісім століть традиції під загрозою
Витоки суду присяжних сягають «Великої хартії вольностей» 1215 року. Документ встановив принцип: жодна вільна людина не може бути покарана «інакше як за законним рішенням рівних їй або за законом країни». Це не одразу створило сучасні журі, але закріпило ідею обмеження державної влади.
До завершення Англійської громадянської війни близько 1660 року незалежність присяжних стала ключовим захистом від свавілля. Справа Бушеля 1670 року встановила принцип: присяжних не можна карати за їхні вердикти. Автономія журі стала недоторканною.
Білль про права 1689 року закріпив право на суд присяжних як гарантію проти втручання монарха. Журі перетворилися на символ участі громади та захисту від зловживань держави.
Британська імперія поширила цю модель по всьому світу. Сполучені Штати, Канада, Австралія, Індія, частини Африки та Карибського басейну — всі успадкували англійську традицію. Британська система залишається одним із найвпливовіших шаблонів належного судочинства у світі.
Світовий досвід: хто вже відмовився від журі
Франція під німецькою окупацією у 1941 році замінила традиційні журі на «суди асизів» із переважанням професійних суддів. Система збереглася й після війни. Прихильники кажуть: вердикти стали передбачуванішими. Критики заперечують: громадяни втратили роль у здійсненні правосуддя.
Індія скасувала майже всі суди присяжних після гучної справи 1959 року. Тоді медійний тиск та упередженість журі призвели до спірного виправдання Каваса Манекшо Нанаваті. Скандал похитнув довіру до інституту присяжних.
Суддя заборонив Трампу розгортати війська в Портленді
Сінгапур відмовився від журі у 1960-70-х роках. Офіційне пояснення: невелике багатомовне населення унеможливлює формування представницьких журі. Крім того, складні комерційні справи нібито перевищують компетенцію непідготовлених громадян.
Малайзія пішла тим самим шляхом у 1995 році. Чиновники посилалися на труднощі з відбором неупереджених присяжних. Процес «empanelling» — ідентифікація, відбір та офіційне призначення громадян для слухання справи — виявився надто складним.
Що це означає для майбутнього
Британська реформа не поширюється на Шотландію з її окремою правовою системою та Північну Ірландію. Але для Англії та Уельсу це справді переломний момент. Чи здатна адміністративна ефективність виправдати відступ від принципів, що формувалися вісім століть?
Порівняння з іншими країнами насторожує. Там, де скасували суди присяжних, рідко повертаються назад. Франція живе з гібридною системою вже 80 років. Індія та Сінгапур і не думають про реставрацію журі.
Юристи попереджають: коли рішення ухвалює один суддя, зростає ризик системних упереджень. Суддя — частина державного апарату. Присяжні — голос громади. Різниця принципова.
Водночас ігнорувати кризу неможливо. 78 тисяч нерозглянутих справ — це реальні люди, чиї життя завмерли в очікуванні вердикту. Потерпілі не отримують справедливості. Обвинувачені — ні засудження, ні виправдання.
Леммі зробив вибір. Парламент має його підтримати або відхилити. Але яким би не було рішення, Британія вже ніколи не буде такою, як раніше. Один із найстаріших правових інститутів планети стоїть на порозі трансформації. Чи це прагматична адаптація до нових реалій, чи капітуляція перед адміністративними проблемами — покаже час.
